Смєркалось.. Жарке флорентійське сонце сідало за Палаццо Веккіо. В залі п‘ятисот за обширним столом сидить Лоренцо Медічі. Вбігає Макіавеллі
Макіавеллі: - Тайопт, Месір, та шо ж ето такоє??
- Лоренцо (не відволикаючись від фоліантів): - Шо там опять? Повстання Пацці знов грядьот?
М: - так як судить, повстання чи ще хуже... Тут Гільдія Валков зібрали підписи за то, шоб нашого Давіда запіздячить в Пізу!
- Л: - а шо такоє, чим їм плох Давид? Великая скульптура самого Буонаротті!
М: - я вам казав, Месір, для Гільдії Валков понятні тільки шестеренки! Високий мрамор луччєго мистецтва - то не про їхні душі з чугуну. Метал і треш, залізо і надгробья – вони готові укатать Флоренцію любіму у асфальт і напиздячить скрізь валков прокатних!
- Л: - та вотїмхуй, вже ж раз не получилось!
М: - а я казав: вони не відступились! І хоч і провалилось їх повстання Пацці, нахрапом і підступністю вони все будуть просувать, поволі утвєрждаючи головування варварських ремесел, і сєвєрного вкуса, да простить мене Ісус!
- Л: -та нє, вони, йопт, охуїли! І так Флоренція скотилася в Пізу! Опісля їхнього повстання з Венеції купці нас об‘їзжають колом, іспанські галєони обпливають, а греки – ті вапще на нас забили!
Ми шось красіве мріяли зробить, нехай, конєшно, не КолОс Родоський, і Мікельянджело - не Фідій і вообше, но мні, наприклад, цей Давідік - симпатичний!
Одними інсталяціями, ясно, город ти не оживиш, но з чогось надо починать, бо молодьож тікає світ за очі - подумать! В Польщу! в дикий край... Подать мнє меч!
М: - та нє, Месір, щас так вопроси не рішають.. Флоренція - демократичная страна.
і тут наступнеє питання виникає: тут Лєонардо предложіл 4 статуї поставить в Лабірінтє...
- Л: - І шо валки пазорниє?
М: -а ви, блять, угадайте....
Немає коментарів:
Дописати коментар