Два українці - чотири фейсбуки…

Станом на 1 січня 2013 року аудиторія краматорського фейсбуку складає 10,880 користувачів

Мабуть, жоден окремо взятий сайт в історії Інтернету не мав такої популярності, серйозних досліджень, уваги світової спільноти, повнометражного фільму і навіть впливу на революційні події відразу в декількох країнах. Якби Фейсбук був державою - він би був третьою за «населенням» країною на планеті. «Якщо Вас немає на Фейсбуці- Вас не існує»- звісно, шутка, але зі значною долею правди.

Проста, хоч і не нова, ідея Марка Цукенберга раптом знайшла відклик не тільки у
рядових користувачів Інтернету, а і у абсолютної більшості світових і локальних брендів.

Але, оскільки головний зміст і мета фейсбуку – не Ви особисто, а зв’язки між мільйонами окремих «я» - сюди перенеслись всі соціальні хвороби людського існування.

Можливість майже моментально «задружитись» зі знаменитостями, публікувати і розповсюджувати свої різноманітні твори – від текстів до картин чи фотографій, висловлювати свою думку на широкий загал – створює «ілюзію локальної всемогутності», до того ж підтриману легендою про «фейсбук творить революції». Але революції щось не відбувається, новонабуті «френди» досить пасивно реагують на «шедеври», а спільноти першим же ділом починають «тихі війни» між собою: старе прислів’я «два українці - три гетьмани» можна сміливо переіначувати на «два українці – чотири групи на фейсбуці».

            Краматорська аудиторія росте шаленими темпами – ще три місяці назад Фейсбук оголошував десь біля 7 тисяч користувачів, які визначили своє місцеположення як «Краматорськ» - зараз вже біля 11 тисяч. «Це вже тираж», як сказав один з відомих дописувачів.

До речі, це було оцінено і місцевими, прости Господі, політологами - і в Фейсбуці досить активно, хоча і досить безтолково, проводилась агітаційна кампанія від партії Регіонів. Новообраний депутат, чи то не вважаючи за потрібне, чи то від розчарування - спочатку удалився після виборів, але потім голосно повернувся, хоча і   знову замовк.

При цьому, цілком у відповідності з соціологією, активними («пишуще-читающими») є десь приблизно 3-5% від цієї цифри – тобто, десь біля 300-500 користувачів, решта або тільки читає (десь біля 70%), або зареєструвалась на Фейсбуці, а «сидить» в «Однокласніках» (решта 25%). Причому термін «пишущий» є досить відносним - тому що Фейсбук  взагалі-то не призначений для створення, а скоріш для розповсюдження створених в іншому місці (на блозі, сайті, фотосайті і т.і.) матеріалів.

            Тому стає дещо незрозумілою (але з огляду на вищеозначені соціальні причини «кучкування» і «гетьманства»- не на стільки вже й незрозумілою) тенденція сегментування і так невеликої аудиторії на декілька груп, деякі з яких претендують на репрезентація чи то міста взагалі, чи то власної організації перед інвесторами для отримання грантів. Погано, що при цьому руйнується спільний інформаційний простір, метою створення якого нібито і має бути використання Фейсбуку. Бо іншої цілі сегментації не існує - ані доходів від реклами (вони всі йдуть власне корпорації Фейсбук), ані контролю над інформацією (занадто широке поле для маневру - «фейсбук великий, кожен творить його собі сам», а функції адміністрації занадто вузькі)- тільки поділення на «ми» і «вони». Якщо існує група з логічною і зрозумілою назвою "Краматорск" (facebook.com/groups/kramatorsk) - навіщо заводити групу-клона з назвою "Жизнь Краматорска"? Якщо ті самі події з тих самих джерел тих самих авторів про ту саму "жизнь"? Повторююсь: фейсбук- не газета і не блог, це місце для розміщення посиланнь(!) на сайти газет і блоги, місце для коментарів і для розповсюдження новин.

            Таким чином, маємо віддзеркалення соціальних проблем в мініатюрі – небажання (чи нездатність) об'єднуватись навіть в рамках спеціально призначених для цього соціальних мереж. 
Революція відміняється…